Мозговенко Ю.С., Атаян Т.І.

Донбаський державний технічний університет

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Незважаючи на усі позитивні зрушення, банківський сектор України залишається на сьогодні недосконалим і не відповідає вимогам реальної конкурентоспроможності економіки. За загальними результатами діяльності він є збитковим і містить численні проблеми, викликані кризовими явищами економіки.

У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє ключову роль. Банківська система України – це складова кредитної системи держави, що включає в себе Національний банк України, інші банки та небанківські фінансові установи, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, банківську інфраструктуру, а також зв’язки та взаємини між ними.

Банківська система України сьогодні вважається одним із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було розпочато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Нинішні показники діяльності у банківському секторі країни значно кращі за ті, які спостерігалися у минулі роки. Сьогодні спостерігається зростання ділової активності населення, продовжує розвиватись випуск та інфраструктура кредитних карток, впроваджуються нові продукти, різноманітні форми депозитів та ін. Здійснюється широкий спектр кредитних, гарантійних, розрахункових, документарних і депозитарних операцій, посилюється міжбанківська конкуренція на види та обсяги надання приватному сектору послуг, банківських продуктів, підвищується їх якість.

Недарма банківську систему порівнюють часто із кровоносною системою економіки держави. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави. Сьогодні банківська система України знаходиться в тяжкому стані. Причиною цьому є світова економічна криза. Слід зазначити, що українська банківська система аж до вересня 2008 року працювала стабільно, а фактори, які викликали світову фінансову кризу, в нашій країні не настільки значні, щоб її підірвати. Неповернення іпотечних кредитів, як у США, у нас не мало масового характеру, їх сума становила всього 15% від ВВП, тоді як в США - 75 %. Ринок цінних паперів також тільки розвивається, як і ринок банківських зобов'язань. Основні зовнішні чинники що вплинули на формування кризових явищ: світове падіння попиту на металургійну продукцію більш ніж в 2 рази потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і, відповідно, валютних надходжень, зменшилися обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс змінювався з 5,6 у вересні на 6,8 у листопаді, на 10,0 у другій половині грудня та з кінця січня 2009 року стабілізувався на рівні 8,3 грн. за 1 долар США. Вагомою причиною кризи в Україні є її інтеграція в світову економіку - близько 60% ВВП країни. Основні внутрішні чинники: поштовхом стала інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло за собою різкий відтік вкладів у ньому. Так як люди, остерігаючись втратити власні заощадження, стояли в довгих чергах аби зняти депозити. Всього за кілька днів вкладники вилучили понад 3 млрд. грн. Паралельно почав рости відтік коштів і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів США за тиждень. Зарубіжні інвестори під впливом кризових подій на американському і європейському фінансових ринках почали виводити свій капітал з України. Основні вітчизняні експортери переживають не кращі часи, а тому значно скоротився приплив валютної виручки в нашу державу.

Для порятунку Промінвестбанку НБУ в останніх днях вересня 2008 року відкрив кредитну лінію в розмірі 5 млрд. грн. А 7 жовтня в банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. За офіційним даними НБУ, з 1 жовтня 2008 відплив депозитів з вітчизняних банків досягнув понад 3 млрд. доларів США (близько 10% від усіх строкових депозитів). Після чого Нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства. Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість. З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 16,5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. Уряд може виділити 44 млрд. гривень на рекапіталізацію банків, відповідно до бюджету на 2009 рік. При цьому, ще з початку жовтня 2008 року Національний банк більш 70 мільярдів гривень направив банкам через систему рефінансування. На державні 44 мільярди гривень вже претендують 6 банків: "Укрпромбанк", банк "Надра", "Родовід Банк", банк "Фінанси і Кредит", "Укргазбанк" і "Імексбанк". Тільки перші три бажають отримати близько 12 млрд. гривень. Оскільки на всіх допомоги не вистачить, розглядаються два рішення. Перше - це дати гроші одному з проблемних банків, а потім об'єднати його з іншими. Другий варіант - оголосити про надання державної допомоги банку, чим привернути інвесторів, а потім зменшити обсяги допомоги.

За станом на 1 квітня 2009 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 185 банків, у тому числі: 158 банків (85,4% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) - акціонерні товариства. У стані ліквідації перебуває 12 банків, з них 9 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

Сьогодні тимчасові адміністрації введені в "Родовід банк" "Промінвестбанк", "Укрпромбанк", банк "Національний кредит", банк "Причорномор'я", "Київ", "Надра", "Західінкомбанк", "Одеса-банк", "Трансбанк". Вони докладають значних зусиль для стабілізації їх положення.

В цілому, це було зроблено для того, щоб фінансова установа змогла витримати вплив фінансової кризи. Після розв'язання проблем банку його акціонери збираються знову викупити контрольний пакет акцій у держави.

Крім того, за попередніми даними Національного банку, дефіцит платіжного балансу України в перші два місяці 2009 року склав 3,938 млрд. доларів, що майже у вісім разів більше показника аналогічного періоду 2008 року (503 млн. доларів). Минулого року рахунок поточних операцій був негативним - 1,978 млрд. доларів, а рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій - позитивним - 1,475 млрд. дол. Зараз профіцит поточних операцій склав 562 млн. доларів, а дефіцит операцій з капіталом - 4,5 мільярда доларів. Саме така ситуація ускладнює оздоровлення національної економіки.

Резерви НБУ за цей період знизилися на 5,084 млрд. доларів, зокрема в результаті продажу валюти - на 3,341 мільярда. З даних НБУ виходить, що 75% дефіциту платіжного балансу сформувало населення, яке зняло 1,435 млрд. доларів депозитів і купило іноземної валюти на 1,999 млрд. більше, ніж продало. В сумі обсяг валюти, що знаходиться у фізичних осіб, виріс на 3,434 млрд., а з банківської системи пішло 3,050 млрд. доларів.

Проте наслідки фінансової кризи могли бути ще більш серйозними, якби більшість великих українських банків не були у власності зарубіжних банків. Це дало їм змогу продовжувати залучати грошові ресурси з-за кордону, а також пропонувати кращі умови порівняно з іншими. Це підтверджує статистика виданих кредитів, згідно з якою серед п'яти лідерів ринку іпотечного кредитування в Україні перші чотири є дочірніми компаніями зарубіжних фінансових груп і мають загальну частку ринку в 56,6%.

Отже, для забезпечення фінансової стабільності банківської системи України необхідно:

- підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу;

- підвищити прозорість фінансових установ і диверсифікованість напрямів діяльності банків;

- удосконалити процедури санації, реорганізації та ліквідації банків;

- підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти;

- запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти;

- збільшити кількість державних банків, їх капітальні ресурси та посилити роль державних банків на вітчизняному фінансово-кредитному ринку;

- вдосконалити методику розрахунків обсягів і нормативів ризику.

- розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх запозичень.

Спираючись на вищезазначені заходи, можна сподіватись на оздоровлення національної економіки у найближчий час.

Література.

1.Побат А., Світова енергетична та глобальна економічна криза.//Економіст,№2,2009:-с 20-35.

2.nbuv.gov.ua/e-jounals/Doroshenko_308.htm/

3. .intkonf.org/smetanska-yus-ken-mironenko.

4. www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/62126.doc.htm

5. in1.com.ua/article/3724/

6.www.yur-gazeta.com/ru/article/1239