Экономические науки/1.Банки и банковская система.

здобувач Гончарова К.Г.

Черкаський національний університет
ім. Б. Хмельницького Україна

Загрози кадровій безпеці банку, як механізму конкурентоспроможності з боку неадекватної оцінки рівня ділової репутації топ-менеджменту банку

Неадекватна оцінка ділової репутація топ- менеджменту – це загроза кадрової безпеці банку. Але,проведений аналіз показав, що спеціальної галузі наукового знання, що має ділову репутацію головним предметом свого вивчення, на сьогодні не сформовано.

Це ускладнює проведення оцінки ризику ділової репутації топ-менеджменту банку та створює загрози кадровій безпеці банку, як механізму конкурентоспроможності з боку неадекватної оцінки рівня ділової репутації топ-менеджменту банку. Спостерігається відсутність наукового визначення ділової репутаційного топ-менеджменту банку, недостатність дослідження процесу його виникнення та впливу окремих факторів на величину ризику, некомплектність рекомендацій щодо управління ризиком ділової репутації. Таким чином, актуальність даного дослідження обумовлена необхідністю вирішення науково-практичної проблеми управління репутаційним ризиком, як складової кадрової безпеки, а саме відсутність науково-методичного апарату оцінки рівня ділової репутації топ-менеджменту банку, щодо реалізації зазначеної потреби у сучасних економічних умовах, як механізму конкурентоспроможності банківської установи.

Кадрову безпеку банку залежно від оцінки її місця в організації можна визначати як елемент загально економічної безпеки, або як первинну підсистему безпеки банку. Кадрова безпека банку – це процес запобігання негативним впливам на економічну безпеку банку за рахунок ризиків і загроз, пов'язаних з персоналом, його інтелектуальним потенціалом і трудовими відносинами в цілому.

Об'єктами кадрової безпеки є все те, на що спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки. Оскільки кадри є первинними для всіх функціональних складових економічної безпеки, то до об'єктів кадрової безпеки банку відносять: керівників, акціонерів, партнерів, штатний і позаштатний персонал, які володіють інформацією, що не підлягає розголошенню або є комерційною таємницею та ресурсний комплекс підпорядкований персоналу банку як фінансовий так і інформаційно –технологічний.

Основними суб’єктами, що контролюють кадрову безпеку банку є фізичні та юридичні особи, підрозділи, служби, установи, організації, які беруть безпосередню участь у системі забезпечення безпеки національної в цілому та банківської безпеки окремо. Тож вважати суб’єктами кадрової безпеки виключно внутрішні служби банку, як робить переважна більшість керівників буде некоректно. Насправді, це тільки верхівка айсберга. Доречно розподілити суб'єктів кадрової безпеки банку на дві підгрупи: зовнішніх та внутрішніх суб’єктів. До зовнішніх суб’єктів відносяться органи державної влади, правоохоронні органи, служби безпеки інших економічних суб'єктів, недержавні структури із забезпечення безпеки. Цілком логічно що починається кадрова безпека з самої верхівки банку з топ-менеджменту, саме тому, Національним Банком України проводиться оцінка та затвердження топ-менеджменту кожного банку на території України, згідно діючого законодавства.

Щодо ризику ділової репутації, то першим про ризик, як необхідний елемент бізнесу, заговорив у 20-х роках минулого століття економіст Френк Найт. Він ввів поняття ризику як вимірної невизначеності і заявив, що бізнес існує тільки тому, що є ризик.

Відомий австралійський професор Г. Даулінг вважає, що корпоративна репутація є поєднанням ціннісних характеристик (автентичність, чесність, відповідальність, порядність), викликаних корпоративним іміджем, що склався у людини. Е. Гріффін зазначає, що ділову репутацію як суму точок зору на суб’єкт «практично неможливо строго зафіксувати, оскільки вона цілковито заснована на людському сприйнятті».

Проте, в даному дослідженні, ми розглядаємо ділову репутацію як правову категорію, як нематеріальне благо, під яким розуміють: результати інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 199 ЦКУ); інформація (ст. 200 ЦКУ); особисті немайнові блага (ст. 201 ЦКУ). Вперше у вітчизняній практиці законодавче визначення поняття «ділова репутація» закріпив Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.: «ділова репутація – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону». Аналіз статей Закону України «Про банки і банківську діяльність», у яких використано термін «ділова репутація», свідчить про те, що переважно йдеться про ділову репутацію засновників, учасників, голови або членів правління, інших посадових осіб банківської установи. Таким чином, ділова репутація є немайновим благом, яке охороняється законодавством, і яке особа може надати у користування іншим суб’єктам цивільного права (згідно з ч.1 ст. 1116 ЦКУ ділова репутація може бути предметом договору комерційної концесії).

Отже ділова репутація топ-менеджменту передбачає як матеріальний так і нематеріальний суттєвий вплив на банківську установу в цілому, та містить ряд суттєвих загроз кадровій безпеці банку.

Таким чином основні загрози кадровій безпеці при неадекватній оцінці ділової репутації топ-менеджменту полягають у погіршенні іміджевого сприйняття банківської установи, підвищенні ротації кадрів та зниженні рівня конкурентоспроможності банківської установи.

Створення адекватної моделі оцінки рівня ділової репутації забезпечить оптимальне функціонування кадрової безпеки та створить належні умови для підвищення конкурентоспроможності банківських установ України.

В системній моделі економічної безпеки ділова репутація, безпосередньо, виступає об’єктом посягань, отже неадекватність оцінки її рівня є реалізацією загрози реальної втрати або погіршення позитивного фону ділової репутації як топ-менеджменту так і за ефектом доміно, самої банківської установи, що призведе до зниження кадрового потенціалу та падіння вартості гудвіл. Кожен з наведених елементів, беззаперечно, вплине на рівень конкурентоспроможності. У кризові періоди розвитку найбільшу небезпеку для банківських установ представляє руйнація їх потенціалу, особливо кадрового, як одного з головних факторів забезпечення функціонування установи. Саме тому, сформувавши імідж та бездоганну ділову репутацію, надалі керівництво банку мусить докладати зусиль для їхнього юридичного захисту. І хоча недоторканність ділової репутації охороняється законом, це не є засторогою для недобросовісних конкурентів та «ображених» клієнтів не вдаватися до дій, що можуть зашкодити діловій репутації топ-менеджменту. Усе вищенаведене демонструє нагальну потребу створення адекватної методики оцінки ділової репутації топ-менеджменту банківських установ.

Література.

1. Махота А.В. Оцінка конкурентних переваг банку: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми, 2011. – 22 с.

2. Торяник Ж.І. Забезпечення функціональної достатності ресурсного потенціалу банків: Дис... канд. екон. наук: спец. 08. 00. 08 – гроші, фінанси і кредит / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми, 2008. –221 с.

3. Фомін І. Конкурентна позиція банку: детермінанти визначення та методика оцінки //Вісник Національного банку України.– 2003.– №4. – C. 8–11.

4. Підвищення конкурентоспроможності українських банків на ринку депозитного обслуговування Інтернет ресурс - http://www.rusnauka.com/6_PNI_2013/Economics/1_129697.doc.htm

5. Г. В. Назарова, д-р екон. наук, проф., завідувач кафедри управління персоналом та економіки праці. КАДРОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА: ЗАГРОЗИ, РИЗИКИ, ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ

6. Проблеми управління економічною безпекою суб'єктів господарювання: Монографія /О.А. Кириченко, В.С. Сідак та ін. – К.: Університет «КРОК», 2008. – 403 с.

7. Шульга І.П. Економічна безпека емісійної діяльності акціонерних товариств: Монографія. – Черкаси: Маклаут, 2010. – 425 с.